Рефлексія та лірика буденності

 В 3:19 ранку наступає такий період, коли ти вже не здатна на щось інше, окрім як лежати на животі і тупо дивитись в монітор нетбуку. Нічого не тямлячи, просто оновлюєш і оновлюєш сторінки. І ти б в же давно спала. Але з певних причин не можеш.... 

Болить головна. Неприємне відчуття в животі через неправильне харчування. Хочеться чаю і курити. Але від думки про дим шлунку стає ще гірше. 

Originally posted by jesfor at 36,7% киян вживають пиво на вулиці

Літклуб "Маруся" запрошує!  
 
2 листопада о 14: 30 в мистецькій вітальні НПУ ім. Драгоманова (вул. Пирогова, 9) відбудеться зустріч з письменником, перекладачем, учасником Бу-Ба-Бу Олександром Ірванцем.

 

Стало ясно, що демократичних місцевих виборів в Броварах не очікується. А почалось все ще з моменту реєстрації кандидатів, коли «регіоналів» (ПР) зареєстрували з усіма недоліками в документах, а іншим партіям та кандидатам доводило ледь не ночувати в ТВК, та подавати документи по 15 разів. ( Зрозуміло, що №1 в виборчому списку Партія Регіонів). 

Ще веселіше стало, коли Броварська міська виборча комісія п’яту добу поспіль відмовляла видавати партіям рішення про реєстрацію кандидатів в депутати та посвідчення, грубо порушуючи виборче законодавство. Оскільки, згідно закону, виборча комісія зобов’язана видати такі документи на руки кандидатам протягом трьох днів з моменту прийняття рішень. Рішення було прийняте 6-го жовтня, проте станом на 11 жовтня броварська комісія документи так і не видала. І це за умов, що всі кандидати мають відкрити рахунки для своїх виборчих фондів до 12 жовтня. А без рішень та посвідчень це зробити неможливо.

Що ж далі? А далі побиття кандидата вдепутати «ТВКшниками». 15 жовтня кандидат в депутати Андрій Качор звернувся до Броварської виборчої комісії з вимогою надати йому рішення щодо його реєстрації в мажоритарному виборчому округу, але отримав відмову. Він написав заяву, в якій вимагав видати йому дане рішення, але заступник голови Броварської міської виборчої комісії Юлія Логовченко відмовилась реєструвати її, ніяк цю відмову не пояснюючи. Помітивши, що Андрій Качор здійснює запис їхньої розмови на диктофон, Логовченко викликала охорону і наказала працівнику МВС не випускати Качора з приміщення та забрати з його рук всю техніку – мобільний телефон та диктофон. 
 
Працівник МВС (гр. Петрик) почав заламувати руки кандидату в депутати, намагаючись відібрати мобільний телефон та диктофон. Качору вдалось залишити приміщення, але правоохоронець наздогнав його біля ліфту, повалив на землю, і, завдаючи ударів по нирках і печінці, намагався знову відібрати телефон, що йому вкотре не вдалося. На крик з коридору збіглись представники ТВК. І тільки після цього заяву нарешті зареєстрували.

Нещодавно мені на очі втрапив список членів ДВК (дільнична виборча комісія). Всі представники ДВК подані від Партії Регіонів та дружніх їм партій (напр. Партія Зелених). Хоча своїх членів ДВК подавали й інші партії.

Нині, в колах, наближених до влади, ходять чутки, що результати виборів вже відомі. Ось така наша демократія. Але подібна ситуація не лише в Броварах, а й інших містах…

І це тільки ті випадки, які відомі мені! І це обурює! Я вже давно спостерігаю за абсурдом, що коїться в нашій міській владі. Я не хочу жити так ще 5 років! Я не хочу, щоб Багмут продовжувала відкривати комерційні заклади в державних культурних місцях, висиляючи прицьому діючі гуртки. Я не хочу, щоб в місті відкривались парки, які начебто побудував Сапожко. А насправді майданчик був побудований одним бізнесменом, якому погрожував місцевий уряд в разі невиконання їх вимог. Я не хочу жити в такому місті, хоча я дуже люблю Бровари…

Я не пам’ятаю літа 2010 року. Його не існувало

Сьогодні 29 серпня, але воно звідкись чи то з осені, чи то з зими. А те, що написано в календарі – то не про мене. Моє літо загубилось десь у секундному проміжку між травнем та вереснем. І пролетіло в одну мить, не залишивши й присмаку на губах

Моє літо завжди яскраве, сповнене вогнів, коктейлів, незабутніх подій та вражень. І  на дотик, як море та пісок з дрібних ракушок, що завжди застрягає між пальцями. На фотокартках воно видає себе дурними посмішками, ясним – яснісіньким небом та чарівним безладом.  А ще спогади… з передчуттям осені зазвичай згадуєш певні літні дні, певні ситуації та, нехай коротке, але таке особливо-сонячне щастя. Коли ж мене спитати, що я можу сказати про ці три місяці, я правдиво відповім – їх не було. Якийсь монтажник вирізав ці кадри з мого життя.  Хто винен? Мабуть, тільки я в цьому й винна

Зараз шкодую, що так необачно втратила 90 днів потенційного кайфу, хто зна на що. Чи пак на ніщо. Пам’ятаю, десь посередині цього «ніщо» я наївно йому (своєму коханому) повірила, що ми врешті-решт виберемося разом хоча б на Десну, хоча б на кілька днів. Не витрачала відкладені гроші, дивилась бази відпочинку в Інтернеті.  Одним словом, дуже  чекала на цю поїздку, була щасливою від однієї цієї думки, адже мені не вистачало його, не вистачало води й не вистачало самотності на двох.  Але ж в дитинстві вчили, що не можна сподіватись на бажання та чиїсь необережно кинуті обіцянки. Бо комусь ці обіцянки – не більше ніж слова. Я вірю, що він й справді хотів поїхати кудись зі мною, але це було далеко не першочергове бажання, йому передували купа інших речей. І не важливо, що для мене це було вкрай як важливо. Він спромігся виконати свої бажання. Створити собі своє літо, за всіма канонами. А я.. я – ні. Не мала бажання створювати собі своє – лише для себе. Хотілось на двох. Але, вибачте, пані, не вийшло

В результаті, я прожила не своє літо.  А якісь безглузді спекотні дні, які сміливо можна вкласти в одну секунду спогадів та віднести до осені, чи зими, незалежно від того, яка температура стояла надворі. Тепер сумую і шкодую.

 

29 серпня 2010 року

 

З 10 по 15 серпня літклуб "Маруся" реалізував проект "Перша літня літературна школа".

Ми зібрали 25 учасників з різних регіонів України і запросили їх провести 5 незабутніх днів серед карпатських гір поблизу села Микуличин, поєднавши навчання, відпочинок, ігри та неформальне спілкування. А допомагали нам в цьму наші тренери - письменники Степан Процюк, Тарас Прохасько та поет Ілля Стронґовський. 

Все вийшло досить круто. Програма тренінгів була виконана відсотків на 90, єдине, що завадило виконати її повністю - це короткочасні дощі та відсутність Вакуленка. Але, як сказав один дядько, нам дуже пощастило з погодою, бо зазвичай в цей час тут вода з неба тече рікою.
 

Більше про літшколу та візальний звіт читайте (та дивіться) ТУТ)

 Ось і завершилась літня школа MediNext присвячена журналістиці та новим медіа, що тривала з 1 по 7 серпня. Звичайно, після тижня, проведеного разом, розлучатись не хотілось ні з учасниками, ні з організаторами. Але, сподіваюсь, це не остання наша спільна тусовка.... Продовження та фотки тут :)